Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" вересня 2014 р. м. Київ К/800/13899/14

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Бутенка В.І., Лиска Т.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_4 до Управління праці і соціального захисту населення Лисянської районної державної адміністрації про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2013 року та постанову Лисянського районного суду Черкаської області від 30 серпня 2012 року, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2012 року позивач - ОСОБА_4 звернулася до суду першої інстанції з позовом, в якому просила:

- визнати протиправними дії відповідача - УПСЗН Лисянської районної державної адміністрації щодо нарахування і виплати їй допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 1 січня 2012 року по 30 червня 2012 року у розмірі меншому, ніж передбачено ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» та ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».

- зобов'язати відповідача перерахувати та виплатити їй недоотриману допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 1 січня 2012 року по 30 червня 2012 року в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років, встановленого ст. 12 Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік», з урахуванням проведених виплат.

- судові витрати покласти на відповідача.

Постановою Лисянського районного суду Черкаської області від 30 серпня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2013 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що відповідачем в повному обсязі проведена виплата позивачці допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» із врахуванням Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 27 грудня 2001 року № 1751, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

У поданій касаційній скарзі позивач заявила вимоги про скасування рішень судів попередніх інстанцій, як таких, що постановлені із порушенням норм матеріального і процесуального права, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

У доводах касаційної скарги позивач зазначає, що розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, що виплатив їй відповідач в січні-червні 2012 року не відповідає розміру такої допомоги, який встановлений ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».

В запереченнях на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки при їх ухваленні судами попередніх інстанцій не було допущено порушення норм матеріального чи процесуального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

Позивач здійснює догляд за малолітнім сином ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, який знаходиться на її утриманні. Позивачу, як вихователю дитячого навчального закладу, було надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2

Позивачу призначена відповідачем допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі 130 грн.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, відповідно до пункту другого частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

До 01.01.2008 року - дати набрання чинності Законом України від 28 грудня 2007 № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 107-VI) - правовідносини щодо виплати допомоги регулювалися Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» № 2811-ХІІ (далі - Закон № 2811-ХІІ), дія якого поширювалася на осіб, не застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (стаття 13) та Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» № 2240-III (далі - Закон № 2240-III), який поширював свою дію на застрахованих у зазначеній системі осіб. Розмір допомоги також визначався цими Законами. Зокрема, статтею 43 Закону № 2240-III було передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пунктами 23, 25 розділу ІІ Закону № 107-VI були внесені відповідні зміни до Закону № 2811-ХІІ та Закону № 2240-III. Зокрема, змінами до статті 13 Закону № 2811-ХІІ його дію поширено на застрахованих осіб, а із Закону № 2240-III було виключено статті 40- 44.

Конституційний Суд України рішенням від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнав неконституційними низку положень Закону № 107-VI, в тому числі й пункт 25 розділу II Закону № 107-VI щодо виключення статей 40- 44 Закону № 2240-III.

Пунктом 2 розділу ІІІ Закону № 107-VI було передбачено, що розділ II цього Закону діє до 31.12.2008 року.

Таким чином, з часу проголошення Рішення № 10-рп/2008 Конституційним Судом України відновили свою дію вищезазначені положення Закону № 2240-III, а з 01.01.2009 року - статті 13, 15 Закону № 2811-ХІІ.

Статтею 46 Закону України від 26 грудня 2008 № 835-VI «Про Державний бюджет України» на 2009 рік» та статтею 45 Закону України від 27 квітня 2010 року № 2154-VI «Про Державний бюджет України на 2010 рік» (далі - Закон № 2154-VI) передбачено, що у 2009, 2010 роках допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону № 2240-ІІІ призначається і здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми був затверджений постановою Кабінету Міністрів України 27 грудня 2001 року № 1751 саме на виконання Закону № 2811-ХІІ (пункт 1). Новий акт уряду на виконання статті 45 Закону № 2154-VI не приймався.

Розміри і порядок виплати допомоги відповідно до Закону № 2240-III на виконання статті 45 Закону № 2154-VI Кабінетом Міністрів України не визначалися.

Оскільки законом України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» не змінювся розмір та порядок виплат грошових коштів, обумовлених Законами № 2240-ІІІ та № 2811ХІІ, то розмір такої допомоги визначається приписами вказаних Законів.

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2012 рік» прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років з з 1 січня - 893 гривні, з 1 квітня - 911 гривень, з 1 липня - 917 гривень, з 1 жовтня - 930 гривень, з 1 грудня - 961 гривня

Враховуючи вищевикладене, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що на правовідносини між позивачем та відповідачем щодо виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку особі, яка застрахована у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, поширюються норми Закону № 2240-III, відповідно до статті 43 якого допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом. Тобто, дії відповідача щодо нарахування вказаної допомоги у розмірі 130 грн. є протиправними.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 25.12.2012 року в справі за аналогічним позовом (№ 21-410а12).

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини встановлені повно та правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції, згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України, скасовує рішення судів першої та апеляційної інстанції і ухвалює нове рішення.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 94 КАС України Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст. 94, 160, 167, 220, 222, 223, 229, 232, 256 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2013 року та постанову Лисянського районного суду Черкаської області від 30 серпня 2012 року у справі № 2311/1087/12 - скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління праці і соціального захисту населення Лисянської районної державної адміністрації щодо нарахування ОСОБА_4 державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі меншому ніж визначено ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням».

Зобов'язати Управління праці і соціального захисту населення Лисянської районної державної адміністрації здійснити ОСОБА_4 перерахунок та виплату державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 1 січня 2012 року по 30 червня 2012 року, виходячи із розміру прожиткового мінімум для дітей віком до 6 років встановленого Законом України «Про держаний бюджет України на 2012 рік», із врахуванням проведених виплат.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_4 витрати по сплаті судового збору у розмірі 99 (дев'яносто дев'ять) грн. 44 коп.

Постанова набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Судді І.Я. Олендер

В.І. Бутенко

Т.О. Лиска